У Київському академічному театрі ляльок відбулась церемонія вручення міжнародної нагороди "Орден Благодійника" — відзнаки, яка об'єднала тих, хто в умовах повномасштабної війни став справжнім щитом для своїх міст і громад. Захід зібрав волонтерів, меценатів, представників великого бізнесу та митців — усіх, хто щодня робить те, що здається неможливим.
Організатори заходу від початку окреслили його головну мету: розповісти Україні та світу про людей, які в різних сферах діяльності борються за суверенітет країни та заслуговують на визнання. Як зазначила Тетяна Забавська, голова ГО "Оберіг людства":
"В цих проєктах ми розповідаємо Україні, і Європі, і світу про наших людей, які борються за суверенітет, які дуже багато чого роблять в різних сферах діяльності. Самі ветерани, воїни кажуть: "Нам дуже приємно, що про нас згадують. Нас пам'ятають, і про нас розповідають, і навіть запрошують на ці заходи"".
Харків на межі: коли втома стає буденністю
Серед нагороджених — представники організацій, що працюють у найважчих умовах. Один із таких — благодійний фонд "Турбота Харків", який діє у прифронтовому регіоні та щодня стикається з реаліями, далекими від столичного спокою.
Засновник фонду Дмитро Гринь говорить про волонтерство без прикрас — як про виснажливий марафон, де розчарування і відчуття безсилля є не винятком, а закономірністю. За його словами, за роки повномасштабної війни спільнота однодумців стала міцнішою, але ціна цієї єдності — постійна боротьба з внутрішньою втомою.
"Ви знаєте, ми багато спілкуємося, ми багато робимо, але не афішуємо. Ми за ці роки дуже об'єдналися, і є багато однодумців, які не просто допомагають, а не кидають волонтерство, тому що це дуже важко. Я розумію, волонтери розуміють — в будь-який момент наступає розчарування, наступає безсилля", — зізнається Гринь.
Попри це, фонд продовжує роботу, а важливою опорою у реалізації масштабних проєктів є взаємодія з досвідченими партнерами. Дмитро Гринь окремо відзначив "Батальйон Волонтер" — організацію, яка, за його словами, є взірцем того, як має будуватися команда і системна волонтерська діяльність.
"Навіщо далеко ходити? У нас є Батальйон Волонтерів, які роблять, я би сказав, набагато більше ніж ми. Ми спілкуємося, ми рухаємося разом... Це величезна для нас повага і приклад того, як треба будувати команду і проєкти. Ми спілкуємося з міжнародними фондами — з польськими, з норвезьким фондом Frivillig organisasjon "Støtt Ukraina", яким керує Ганна Будсберг, та з іншими. Але більшість — це українські фонди, які максимально намагаються допомогти. Деякі віддають останнє, щоб зробити гарну справу.".
Головний меседж Гриня — попри всю втому та труднощі — залишається незмінним:
"Ми намагаємося працювати з усіма, але розраховуємо на власні сили. Багато проєктів — це власні сили, сили команди, власний капітал, власний бізнес.
Треба не здаватися, як би важко не було. Робити свою справу. І якщо ми будемо так робити разом — буде перемога"
Одеса відповідає: великий бізнес як відповідь на велику війну
На півдні країни схожий виклик — і схожа відповідь, але вже масштабу великого бізнесу. Одеський фармацевтичний холдинг "ІнтерХім" з перших днів повномасштабного вторгнення переорієнтував свої ресурси та потужності на допомогу людям. Для керівництва компанії це не корпоративна соціальна відповідальність у класичному розумінні — це питання виживання країни.
Генеральний директор "ІнтерХім" Анатолій Редер формулює позицію компанії гранично чітко:
"Наша єдина можливість на сьогоднішній день — це не дати вкрасти життя в нас і в тих, хто навколо нас. Ми повинні робити так, щоб життя продовжувалось в цій країні, щоб люди отримували допомогу".
Ця позиція — не декларація, а дія. Саме тому компанія опинилась серед лауреатів "Ордену Благодійника": не за слова, а за конкретні рішення в конкретних обставинах.
Редер також поділився своєю формулою наближення перемоги — простою, але потужною:
"Я впевнений, що якщо кожен з нас, хто живе тут, хто мріє про перемогу, одного разу скаже собі, що повинен зробити трішки більше, ніж може — тоді настане наша перемога".
Мистецтво вдячності: коли слова замінює пісня
Церемонію доповнили виступи митців, які своєю присутністю та творчістю засвідчили повагу до тих, хто працює в тилу й на передовій. Для співачки Марти Адамчук вихід на цю сцену — не просто виступ. Це спроба хоч якось відповісти на те, що зробили люди навколо неї.
"Я розумію, для кого я співаю і розумію, скільки люди зробили. І таке відчуття, що мене ця вдячність розпирає і я не знаю, що зробити, щоб їм віддячити. Єдине, що ми можемо — це співати. Я відчуваю, що в залі сидять такі щирі дуже люди, які роблять свою справу чесно", — каже Адамчук.
Співак Роман Скорпіон йде ще далі — для нього залученість українців у справу допомоги армії вже вийшла за межі свідомого вибору і стала частиною ідентичності:
"Зараз кожен українець — це частина великої доброї справи, яка зараз зосереджена на допомозі для нашої армії, для наших захисників. Тому це в нашій крові вже".
Синергія як зброя
Церемонія "Орден Благодійника" — не просто нагородження. Це демонстрація того, що розрізнені зусилля волонтерів, великого бізнесу, митців і громадських організацій можуть і мають зливатися в єдиний потік. Харків і Одеса, фонди і корпорації, сцена і передова — все це ланки одного ланцюга.
Головна теза, яку винесли із заходу його учасники: тільки через готовність кожного зробити трохи більше, ніж він може, будується фундамент не лише для виживання, а й для майбутнього розвитку і процвітання держави.
Ще більше гарячого та ексклюзивного контенту – у наших Instagram та TikTok!
Допоможи зламати корупційні схеми – надішли сигнал у чат-бот.