Від бойових позицій на Донеччині до служби в поліції охорони – такий шлях пройшов ветеран війни Олексій Шипінський. Із 2017 року він не раз ставав на захист України, брав участь у бойових діях, зазнав поранення, а після повернення з фронту продовжив служити в Управлінні поліції охорони в Київській області. Сьогодні Олексій не лише виконує професійні обов’язки, а й виховує сімох дітей. Як зазначив начальник Департаменту поліції охорони полковник поліції Олексій Березневич, історії таких захисників демонструють важливість підтримки ветеранів, їхньої професійної реалізації та створення умов для повноцінного повернення до мирного життя.
Вперше Олексій Шипінський вирушив на фронт у 2017 році, підписавши контракт зі Збройними Силами України. У складі 72-ї окремої механізованої бригади виконував бойові завдання поблизу Авдіївки. У 2020 році знову повернувся до війська - цього разу служив піхотинцем у районі Зайцевого на Донеччині.
У 2021 році Олексій приєднався до поліції охорони Київщини. Працював у Броварському підрозділі, ніс службу на Київському центральному вокзалі. Проте з початком повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року знову добровільно став до лав захисників. У складі 45-го окремого стрілецького батальйону виконував бойові завдання на Донецькому напрямку.
Попри те, що вдома залишалися дружина та семеро дітей, повернутися на передову Олексій вирішив усвідомлено. Він переконаний: захищаючи країну, насамперед захищав майбутнє власної родини.
"Я дуже люблю свою сім’ю, дружину. Я міг би й не йти, але пішов заради них. Я вже тоді відчував, що потрібно йти й захищати, бо вони скоро будуть і тут. Я постійно казав дружині, що вони все одно прийдуть сюди. Заради них і пішов", – розповідає Олексій Шипінський.
Військова служба стала частиною історії всієї родини. Старша донька Олексія також обрала шлях захисниці України. У 2020 році вона вступила до військової академії, а після початку повномасштабного вторгнення виконувала завдання на Харківському напрямку. Нині вона має звання капітана Збройних Сил України та працює за психологічним напрямом у військовому підрозділі.
Після поранення та завершення військової служби у 2023 році Олексій повернувся до поліції охорони. Втім, зізнається: адаптація до звичного життя виявилася непростою. Після років на передовій потрібен час, щоб знову звикнути до повсякденного ритму, спілкування та роботи.
За словами ветерана, однією з найбільших складностей стало відчуття нерозуміння з боку людей, які не мали безпосереднього досвіду війни. Особливо гостро це відчувалося після перших повернень із фронту, коли значній частині суспільства бойові дії здавалися чимось далеким.
Важливу роль у відновленні Олексія відіграли родина та колектив поліції охорони. Звичайні розмови з колегами, дружня атмосфера, спільні робочі будні поступово допомогли повернути відчуття стабільності та впевненості.
Начальник Департаменту поліції охорони полковник поліції Олексій Березневич наголошує:
"За кожним ветераном, який повертається з фронту, стоїть непростий бойовий досвід, сила характеру та велика відповідальність перед країною. Наше завдання — не лише забезпечити таким людям можливість продовжувати професійну діяльність, а й створити середовище, у якому вони відчуватимуть підтримку, повагу та власну потрібність. Історія Олексія Шипінського показує, наскільки важливими є колектив, взаєморозуміння та можливість робити справу, яка має справжній сенс. Для поліції охорони велика честь, що такі люди продовжують служити Україні в наших лавах".
Олексій підтверджує: саме підтримка колег стала одним із чинників, які допомогли йому поступово повернутися до звичного життя.
"У нас дуже добрий колектив. Постійно спілкуємося на прості, побутові теми, жартуємо один з одним. І це допомагає знову відчути себе частиною суспільства", – ділиться ветеран.
Олексій переконаний, що підтримка військових після повернення з фронту не завжди потребує особливих слів чи постійних розмов про пережите. Іноді набагато важливіше дати людині можливість бути собою, не повертати її без потреби до болісних спогадів і поважати особисті кордони.
Саме тому він радить у спілкуванні з ветеранами уникати надмірного жалю та нав'язливих запитань про війну. Кожна людина переживає свій досвід по-різному, а просте людське ставлення нерідко означає значно більше, ніж гучні слова.
Своє повернення до поліції охорони Олексій пояснює не лише бажанням продовжувати службу, а й особистими переконаннями. Для нього важливо підтримувати порядок, запобігати правопорушенням та виконувати роботу, яка має конкретну користь для людей.
"Я люблю, щоб був порядок. Найбільше не люблю крадіжок. Тому й обрав поліцію охорони, адже тут ми охороняємо об’єкти", – зазначає поліціянт.
Історія Олексія Шипінського порушує важливе питання повернення вчорашніх бійців до професійного життя. Адже після виходу із зони бойових дій ветерани потребують не лише можливості працевлаштування, а й середовища, у якому їхній досвід цінують, а самі вони можуть відчувати себе потрібними.
Сьогодні Олексій продовжує нести службу в Управлінні поліції охорони в Київській області. Його військовий досвід, дисципліна та відповідальність стали важливими складниками професійного шляху. Водночас найбільшим джерелом сил для нього залишається родина.
У сім'ї Шипінських завжди любили збиратися разом. Навіть із сімома дітьми, згадує Олексій, удома панували затишок і взаєморозуміння. Сьогодні родина стала ще більшою – народилася онука. А нині через війну та службу близьких можливість побачитися всім разом Шипінські цінують особливо.
"Родина – це для мене найбільша цінність і те, що мотивує. Діти і дружина", – говорить Олексій.
На запитання, що б він побажав ветеранам, які шукають себе після повернення з війни, Олексій відповідає просто: знайти справу до душі, мати поруч близьких людей і не втрачати відчуття власної потрібності.
А його особиста мрія сьогодні не пов'язана ані з нагородами, ані з професійними досягненнями. Він хоче, щоб нарешті настала тиша, щоб усі його діти були в безпеці, а велика родина могла зібратися за одним столом без тривоги за тих, хто досі захищає Україну.
Історія Олексія Шипінського – приклад того, як після повернення з фронту можна продовжувати служити суспільству.