Історія про штучний інтелект у біологічному тілі виникла несподівано. Олександр Пономарьов відразу знав її початок і завершення, хоча раніше навіть не планував писати книжки. Незвичайний творчий досвід змусив його по-новому поглянути на можливості людської свідомості.
Автор пісень із 33-річним досвідом розповів про незвичайні відчуття, які виникли під час написання першого роману "30 днів: ШІ-людина". За роки творчої діяльності Олександр Пономарьов звик до раптової появи нових мелодій та слів. Щоб не втрачати ідеї, навіть користується диктофоном на годиннику.
Однак робота над першою книжкою стала для нього зовсім іншим досвідом. Якщо раніше натхнення тривало кілька годин, то під час написання роману воно не зникало майже три тижні.
"Я від самого початку знав основну історію, знав, чим вона закінчиться, хоча до цього ніколи не думав ні про написання роману, ні про штучний інтелект у біологічному тілі", — розповів автор.
Згодом Пономарьов створив другу частину роману. Наразі він працює над третьою книжкою, яка не буде продовженням попередніх творів. За його словами, новий роман матиме зовсім інший сюжет.
Проте найбільше автора дивує не сам процес написання книжок, а те, як працює його пам’ять.
Під час створення пісень він прослуховує власні композиції сотні разів. Це відбувається під час запису, зведення, мастерингу та знімань кліпів. Попри численні повторення, запам’ятати слова вдається не завжди.
"А потім ще три місяці можу співати її на концертах із текстом на пюпітрі, бо не пам’ятаю власних слів", — зізнався він.
Водночас із книжками ситуація зовсім інша. Дві частини роману, які разом налічують майже тисячу сторінок, автор пам’ятає практично напам’ять. Одні епізоди залишилися в його пам’яті як картинки, інші він може пригадати текстом.
Саме така різниця змусила Олександра серйозно замислитися над особливостями людського мозку та природою творчості.
"Звідки приходять ці думки, ці сюжети, ці люди, яких раніше не існувало навіть у моїй уяві? Не знаю", — зазначив автор.
Він зізнається, що спроби знайти пояснення лише породжують нові запитання. Зокрема, його цікавить, як у людській свідомості виникають цілі історії та вигадані персонажі.
"І що більше намагаюся в цьому розібратися, то більше розумію, як мало ми насправді знаємо про власний мозок і свідомість", — поділився письменник.
Як приклад він наводить звичайні рухи, які люди щодня виконують, навіть не замислюючись. Достатньо захотіти поворухнути пальцем, і він одразу починає рухатися. Водночас сам механізм перетворення думки на дію залишається складним для розуміння.
Ще більше запитань в автора викликає здатність людської уяви створювати нові світи, сюжети та персонажів.
"А хто і як створює в нашій голові цілі світи? Мені здається, ми ще дуже далекі від розуміння самих себе", — підсумував Пономарьов.
Раніше розповідали, що робить нас людьми: Пономарьов розкрив нові деталі свого літературного дебюту.