День пам’яті мучеників Севира, Мемнона та їхніх сподвижників має особливе значення у церковному календарі. Віряни згадують подвиг святих і намагаються присвятити час молитві та добрим справам.
20 серпня за новим церковним календарем вшановують мучеників Севира, Мемнона та з ними 37 мучеників, які постраждали за християнську віру.
За церковним переданням, святі жили в часи гонінь на християн. Вони відкрито сповідували свою віру та відмовилися зректися Христа, попри переслідування і тяжкі випробування. Саме їхня духовна стійкість стала причиною того, що Церква зберегла пам’ять про мучеників упродовж століть.
Цього дня віряни можуть відвідати храм, помолитися та згадати людей, які залишилися вірними своїм переконанням навіть перед загрозою смерті. Також доречно допомогти тим, хто цього потребує, підтримати близьких, примиритися після давньої суперечки або зробити іншу добру справу.
Особливих побутових церковних заборон саме на день пам’яті цих мучеників немає. Водночас християнська традиція закликає утримуватися від злості, образ, лихослів’я, заздрості та конфліктів. Не варто відмовляти в посильній допомозі нужденним.
У народній традиції кінець серпня був періодом активних польових і господарських робіт. Люди спостерігали за ранковими туманами, росою, поведінкою птахів та змінами температури, намагаючись передбачити характер осені.
Головний зміст цього дня — не в побутових прикметах чи заборонах, а в пам’яті про мужність людей, які не відмовилися від своєї віри навіть під час найтяжчих випробувань.
Раніше розповідали, 18 серпня 2026 року за новим церковним календарем вшановують святих мучеників Флора і Лавра. За церковним переказом, вони були братами та жили в Іллірії. Флор і Лавр працювали каменярами, сповідували християнство та допомагали нужденним.