Етнопарк "Ладомирія" перетворився на простір, де оживає українська культура — через обряди, спогади і святкові ритуали. Від давніх вірувань до сучасної коляди: на Волині різдвяні традиції залишаються живими і значущими для кожної родини.
На Волині, в етнопарку "Ладомирія", уже стало традицією не лише зберігати, а й відтворювати автентичні українські обряди. Серед старовинних хат, снопів і глиняного посуду оживають звичаї, які відображають дух і цінності нашого народу. Команда етнопарку відтворила різдвяні звичаї та давній обряд "Колодія", що відбувається перед Великим постом. Також відновили ритуал "Водіння Куста", який символізує очищення і відродження.
Про різдвяні звичаї Українському Тижню розповів історик, кандидат історичних наук і засновник "Ладомирії" — Володимир Дзьобак. Він роками досліджує культурну спадщину Волині і розповідає, як традиції допомагають зберігати зв'язок між поколіннями.
Про це розповідає у своїй статті журналістка Тетяна Яцечко-Блаженко.
Дідух: пам’ять і повага
Багато обрядів ми повторюємо щороку автоматично — як колись наші батьки. Але не завжди знаємо, чому саме так. Пояснення для себе Володимир Дзьобак знайшов під час дослідження історії рідного села Срібне. У старовинних записах йшлося про те, як господар на Святвечір приносив у хату Дідуха, а господиня клала поряд кутю.
Традиція, здавалося б, проста. Та в основі її — легенда про старого чоловіка, який урятував село. У тяжку зиму, коли загрожував голод, люди звернулися по допомогу до найстаршого мешканця. Він порадив обмолотити солому з дахів — те, що колись зберігали як знак достатку. Це врятувало громаду. На згадку про цю подію щороку виготовляли Дідуха — як символ мудрості і поваги до старших.
На Волині Дідуха робили з першого снопа. Його ставили на покуті чи на столі, а після Водохреща обмолочували — зерно використовували для першого посіву, а солому давали худобі. Це був не просто символ, а частина життєвого циклу.
Солом’яні павуки: обереги з глибини віків
Ще один давній елемент святкового декору — солом’яні павуки. Їх створюють із соломи у формі геометричних фігур: ромбів, зірок чи пірамід. Ці вироби поступово ставали все складнішими, перетворюючись на витвори мистецтва.
Павуків вішали під стелею, і при світлі свічок вони відкидали вражаючі тіні, створюючи особливу атмосферу. Вірили, що павук — це оберіг, а іноді й вмістилище душі предка. За легендою, саме павутина врятувала Святу родину від переслідування.
Павук — це символ зв’язку поколінь, охоронець дому і пам’яті.
Святвечір — час для сім’ї
На Волині Різдво — це не лише свято, а й момент, коли родина збирається разом. Святвечір починається із застілля, під скатертину кладуть сіно — як символ урожаю. Одна порожня тарілка лишається для тих, хто відійшов у вічність. Це знак поваги до предків.
На столі має бути 12 пісних страв: кутя, узвар, вареники, капусняк. Кожна — зі своїм значенням. Перед вечерею господар читає молитву, запалює свічку і куштує кутю. Цей жест — благословення і подяка за рік, що минає.
Дідух під образами охороняє дім і є знаком зв’язку з родом. Після вечері діти залазять під стіл і "квокчуть" — щоб кури добре неслись. Виделки перев’язують сіном — для єдності родини.
Опісля починається коляда. Діти і дорослі співають, приносячи благословення в кожну оселю. За це їм дають солодощі або гроші — на щастя і добробут.
Маланка — веселе завершення року
31 грудня українці святкують Щедрий вечір, або Маланку. Це гучне народне свято з веселощами, переодяганнями і щедруванням. Центральне місце на столі займає щедра кутя — на відміну від різдвяної, вона не пісна. Це символ достатку і надії на врожай.
Молодь перевдягається в маски, співає щедрівки і розносить добрі побажання. Інколи хлопці жартома знімають ворота з дворів дівчат, демонструючи симпатію. Завершується свято спаленням Дідуха — прощання з роком, що минає.
Голодна кутя — тиха межа між святами
Увечері 6 січня, згідно з новоюліанським календарем, відзначають Водохресний святвечір, який ще називають "Голодною кутею". Цей день підбиває підсумок усьому різдвяному періоду і має глибоке значення в українських традиціях. Це спокійний перехід від свят до нового року і нового життя.
Після літургії господар освячує дім свяченою водою. Кожен робить ковток — для здоров’я і захисту. На дверях малюють хрест або випалюють його свічкою — як оберіг.
Цей вечір завершує цикл різдвяних свят. У ньому — спокій, пам’ять і вдячність. Через обряди ми прощаємося з минулим і готуємося до нового етапу.
Хоч у сучасному світі все змінюється швидко, різдвяні традиції залишаються незмінними. Вони допомагають нам пам’ятати, хто ми, зберігати єдність родини і підтримувати зв'язок між поколіннями. Волинські звичаї — не просто фольклор. Це жива історія, яку ми передаємо далі.
Нагадаємо, 24 грудня — Святий вечір, переддень Різдва Христового, який у багатьох країнах святкують з особливою урочистістю. Це час, коли сім'ї збираються разом, щоб поділитися вечерею, виконати традиційні обряди та вшанувати духовну сутність свята. Атмосфера цього дня наповнена теплом, очікуванням і любов'ю, адже християни по всьому світу святкують народження Ісуса Христа.
Ще більше гарячого та ексклюзивного контенту – у наших Instagram та TikTok! Допоможи зламати корупційні схеми – надішли сигнал у чат-бот.