Костянтин із позивним "Соломон" очолює 1-й штурмовий батальйон 33-го окремого штурмового полку в 33 роки. До командування — інженер за цивільним фахом, без військової освіти і без наставника. Поруч — заступник Микола "Князь", який прийшов у підрозділ із посади фахівця з безпеки та управління. Разом вони познайомились на Курщині під час однієї з найсміливіших операцій повномасштабної війни. У великому інтерв'ю для каналу StopLA обидва офіцери говорять відверто: про те, як навчились воювати самотужки, чому активна оборона — це крок вперед, і чому навіть після можливих переговорів Україна ще не зможе опустити зброю.
Повномасштабне вторгнення застало обох на цивільних посадах. Костянтин "Соломон" — інженер, Микола "Князь" — фахівець з безпеки та управління. Жоден не мав досвіду бойового командування. Але обставини не залишили вибору.
"Треба було діяти, треба було воювати, вчитись воювати. Того, що на той час ніхто нас цього не вчив. Ми самі все по факту вчилися. Не було інших умов — мусили", — розповідає Соломон.
Батальйон формувався з нуля. Троє молодих командирів взводів — і жодного досвідченого наставника поряд. Перші місяці — суцільна імпровізація в умовах бойових дій, потім — самостійне освоєння нормативних документів, ротне командування, переведення до 33-го ОШП, і зрештою — призначення на посаду комбата. На ній Соломон — рівно рік.
Його заступник отримав позивний "Князь" від побратимів на самому початку служби — просто тому, що свого позивного ще не мав, а кожен військовослужбовець зобов'язаний мати. "Хлопці придумали", — коротко пояснює він.
Суджа: вперше — на землі ворога
Знайомство Соломона і Князя відбулось на Курському напрямку під час операції в Судже — першого за всю історію повномасштабної війни випадку, коли українські підрозділи діяли безпосередньо на території Росії. Підрозділ Князя був приданий тоді до батальйону Соломона.
"Це вперше взагалі за всю повну історію повномасштабної війни ми воювали на території ворога", — каже Соломон, і в цих словах — і гордість, і усвідомлення виняткового характеру тієї операції.
Про деталі підготовки — скупо, але чесно: знали приблизно за місяць, конкретні задачі — безпосередньо перед виконанням. "Чітко все було сплановано, чітко визначені задачі", — підтверджує він.
Настрій перед входом у Суджу, за словами офіцера, був піднесеним — і серед бійців, і серед командирів. Можливість воювати на ворожій землі стала потужним мотиватором. "У них не було шансів, враховуючи якість особового складу, навченість і таку мотивацію", — каже Соломон, додаючи, що результат на той час відповідав очікуванням.
Активна оборона: "Це розумніше, ніж було раніше"
Рішення командування перейти до активної оборони Соломон пояснює без зайвого теоретизування — "на свій хлопський розум", як сам каже.
Суть — у відмові від статичного утримання позицій, які ворог знає і методично обстрілює. Замість того, щоб тримати бійців під постійними ударами, підрозділ може залишити точку, дати противнику зайти — і знищити його вже у відомому місці.
"Краще, ніж просто сидіти і терпіти. Можна запустити його в якийсь котел", — пояснює комбат. І додає: "Я рахую, що це розумніше, ніж було раніше. Це крок вперед, коли у нас тепер є і штурмові дії в обороні".
Така тактика — не відступ, а свідоме управління ініціативою. І саме штурмові підрозділи на кшталт 1-го батальйону 33-го ОШП є її головним інструментом.
Бережуть людей — і це помітно
В медійному просторі про підрозділ небагато. Але на форумах — чимало відгуків від самих бійців. Загальний лейтмотив: командир батальйону береже особовий склад. Для фронту — характеристика рідкісна.
Князь пояснює це просто: "Він ставить більш чіткі задачі, які реальні на сьогоднішній день. Бо бувають задачі, які дуже складно виконати, а наш комбат ставиться до цього з розумінням і більш реальне виконання тоді получається".
Сам Соломон формулює свою позицію прямо: "Будь-яке командування — важке, бо ти приймаєш рішення і несеш відповідальність за свої рішення. Бо це — життя людей, а в них є родини".
При цьому він не приховує своєї нетерплячості до зволікань: "Я просто не люблю, коли є щось треба зробити і хтось починає, вибачте за вираз, тупити. Мені легше взяти, стати, сказати, як зробити, або зробити самому".
Козак, РПГ і боєць, який навчився літати
Одна зі спільних операцій Соломона і Князя мало не закінчилась трагедією. Під час висадки штурмової групи з бронеавтомобіля "Козак" по машині влучив RPG. На башті в той момент сидів кулеметник із позивним "Мотиль".
"Я по стріму бачу, як він вилітає вище Козака, мабуть, на метрів двадцять. І це все супроводжується полум'ям", — згадує Соломон.
Думати про хороший результат у той момент не доводилося. Але приблизно за шість годин боєць вийшов через суміжний підрозділ і вийшов на зв'язок сам. Живий. Зі зламаною ногою — і більше нічого.
"Ваш Мотиль навчився літати?" — запитує кореспондентка. "Да, Мотиль навчився літати. Все правильно", — відповідає Соломон. Коротко. Але в цій фразі — цілий пласт того, про що вголос на фронті не говорять.
Сім'я через екран
За лаштунками командування — людське. Соломон обрав позивний "Соломон" на честь доньки Соломії. Коли йшов воювати, їй був рік. Зараз — п'ять. Бачиться з нею, коли є вільна хвилина, переважно по відеозв'язку.
У Князя — дружина, донька Мілана і молодший син Давід. З 2023-го по літо 2025-го бачився з сім'єю вкрай рідко, фактично лише один раз у відпустці за весь цей час. "Коли приїхав, вони вже солідно виросли", — каже він спокійно. Але за цим спокоєм — роки, яких не повернути.
"Вибити цю думку з голови"
На запитання про майбутнє — після можливих переговорів — Соломон відповідає без вагань. Навіть якщо нинішня фаза війни завершиться, загроза з боку Росії не зникне. Причина — у ментальній установці, яку офіцер вважає системною.
"В них якось так склався менталітет, що вони — як старший брат і ми їм щось винні. І поки вони будуть так рахувати, ми від них нікуди не подінемося. Тому нам повністю треба з ними розібратися — вибити цю думку з голови. І тоді все в нас вийде і буде успішне, світле майбутнє".
Жорстка, але послідовна позиція людини, яка вже кілька років щодня ухвалює рішення, від яких залежать людські життя.
"Надумана проблема"
Ще одна тема, яку зачепили в розмові, — страхи суспільства щодо повернення ветеранів. Соломон реагує категорично: "Це надумана проблема. Абсолютно надумана".
"Тут просто сама проблематика нашого суспільства, що вже зразу починають думати, що це окрема якась каста, що якісь ми інакші. Ті самі люди — руки, ноги, голова. Всі повернуться до своїх сімей і все буде добре. Головне, щоб закінчилась війна, а то вже діло таке другорядне".
Відверто чи занадто оптимістично — кожен вирішує сам. Але від людини, яка знає, що таке реальна небезпека, така впевненість звучить не як заспокоєння, а як переконання.
Гасло, яке стало принципом
Батальйон діє під гаслом "Це має сенс, поки ти не здався". Вибирали довго. Зупинились саме на цьому.
"Якщо ти щось робиш, то бери і роби його до кінця", — пояснює Соломон логіку вибору. І проводить паралель із філософією самурая — не мета, а шлях.
Для підрозділу, який пройшов від стихійного самонавчання у 2022-му до входу в Суджу і щоденної роботи на гострих ділянках фронту, це гасло — не маркетинг. Це — внутрішній код.
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram і TikTok!
