У Києві зробили ставку на мистецтво як інструмент повернення ветеранів до мирного життя. Державна установа "Центр пробації" та Національна спілка художників України підписали меморандум про співпрацю, спрямований на ресоціалізацію ветеранів, які перебувають під наглядом пробації. Документ відкриває двері до творчих майстерень і мистецьких ініціатив для тих, хто повернувся з війни — нерідко зламаним, психологічно виснаженим і з відчуттям, що цивільне суспільство їм чуже.
Підписання відбулося у столичному Будинку художника під час роботи виставки "Мистецтво як шлях до відновлення". Виставка не випадкова: серед авторів представлених робіт — засуджені, які добровільно долучилися до Сил безпеки і оборони України. Їхні роботи — це не лише художній жест, а живе свідчення того, що творчість може замінити деструктивну поведінку, дати вихід болю і стати першим кроком до реінтеграції.
Про людей, а не про вироки
Голова Національної спілки художників України Костянтин Чернявський, коментуючи підписання меморандуму, розставив акценти без зайвого пафосу:
"Ці люди, які, можливо, зробили неправильний крок у своєму житті, але вони залишаються людьми. І наша спільна задача — не викреслити цих людей із суспільства, а навпаки, допомогти їм після звільнення відчувати себе абсолютно повноцінними членами нашого суспільства".
Держава і мистецька спільнота вперше публічно об'єдналися навколо ідеї, яка в Україні досі не набула широкого визнання: людина під наглядом пробації — це не тільки об'єкт контролю, а й суб'єкт реабілітації, якому потрібен не лише нагляд, але й шанс.
Що дає меморандум на практиці
Виконувач обов'язків директора ДУ "Центр пробації" Микола Рудик пояснив логіку угоди:
"Державна установа "Центр пробації" домовилась підписати відповідний меморандум з Національною спілкою художників для того, щоб надати можливість ветеранам пробації розкрити себе, для того, щоб можливо отримати певний досвід. Для певної реінтеграції, стабілізації, відновлення свого балансу, для того, щоб розкрити певні бачення і надати нам можливість побачити ті образи, які вони утворили".
Рудик також уточнив механізм поширення ініціативи за межі столиці: документ підписано на центральному рівні, але надалі за участі регіональних підрозділів Національної спілки художників він має запрацювати в усіх областях. За словами очільника установи, розповсюдження практики в регіони залежатиме від попиту на місцях.
"В залежності від попиту ми формуємо на центральному рівні відповідний меморандум. Далі за допомогою Національної спілки будемо розповсюджувати в регіонах", — зазначив Рудик.
Коли психолог не може достукатись — може полотно
Найгостріше і найточніше про суть ініціативи сказав ветеран Арсеній Кондратюк — людина, яка розуміє проблему не з чиновницького крісла, а зсередини:
"Ветеран. В нього є, як сказати, порушення зі здоров'ям, психікою, з пам'яттю, концентрацією. Він може висказати у картинах... Психологи до нього не можуть достукатись, не зробити так, щоб він був. Як повернути до цивільного життя — це дуже важко. Тому він може висловити свої емоції, свої переживання, свою думку у картинах. І це йому допомагає".
Арттерапія як метод відома давно, але в українському контексті, де десятки тисяч ветеранів повертаються з фронту з психологічними травмами різного ступеня важкості, вона набуває нового виміру. Особливо для тих, хто, крім бойового досвіду, має ще й кримінальне минуле або перебуває під наглядом пробації, — категорія, з якою традиційна реабілітація часто просто не працює.
Контекст: хто такі "ветерани пробації"
Пробація в Україні — це система нагляду та соціального супроводу осіб, яким суд призначив покарання, не пов'язане з позбавленням волі, або які вийшли на умовно-дострокове звільнення. Серед підопічних Центру пробації є й ветерани — люди, які пройшли через війну, але після повернення зіткнулися з проблемами, що призвели до конфлікту із законом. Психологічні розлади, залежності, соціальна дезадаптація — це реальні причини, а не виправдання.
Для таких людей стандартний реабілітаційний маршрут нерідко виявляється тупиком: і як злочинців їх стигматизують, і як ветеранів — не підтримують у повному обсязі. Меморандум між двома установами — спроба знайти третій шлях, де мистецтво стає і терапією, і соціальним мостом.
Чому це важливо саме зараз
Україна переживає одну з найбільших хвиль демобілізації в новітній історії. Повернення сотень тисяч ветеранів — це не лише питання вдячності суспільства, а й питання управління соціальними ризиками. Психологічні травми, посттравматичний стресовий розлад, складнощі з реінтеграцією в мирне життя — все це задокументовані явища, які без системної підтримки можуть перетворитися на хронічну соціальну проблему.
Організатори не приховують, що нинішнє підписання — лише перший крок. Розширення програми на регіони, залучення місцевих осередків Національної спілки художників, формування конкретних форматів занять — усе це ще попереду. Проте сам факт, що два таких різних за природою інститути — правоохоронна установа і творча спілка — знайшли спільну мову і підписали документ про співпрацю, вже є сигналом для системи.
Ще більше гарячого та ексклюзивного контенту – у наших Instagram та TikTok!
Допоможи зламати корупційні схеми – надішли сигнал у чат-бот.