Від Свято-Михайлівського собору до сучасної етностудії: новий фотопроєкт розкриває символізм київських писанок очима відомих українців. Понад вісім тисяч писанок, десятки учасників і три знакові локації — у Київській області презентували фотопроєкт, що поєднує традицію і сучасність.
Фотопроєкт "Писанки Київщини" присвячений одразу двом подіям: Великодню та внесенню української писанки до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО у грудні 2024 року. Ініціаторами стали Влада Литовченко та комунальний заклад КОР "Вишгородський історико-культурний заповідник" у співпраці з фотостудією ETHNO FASHION by POTLOVA, яку очолює Катерина Потлова. Колекцію писанок для проєкту надала знана українська писанкарка Зоя Сташук.
Проєкт став своєрідною візуальною подякою традиції, що передається з покоління в покоління. У ньому поєднались тепло рук, пам’ять предків та символізм української душі.
За словами директорки заповідника Влади Литовченко, головна мета — популяризація писанкарства Київщини через символи, обрядовість та єдність традицій і сучасності. Вона наголошує, що писанка — це не просто мистецтво, а символ національного відродження й згуртованості, особливо в умовах війни.
Особливістю проєкту стало залучення відомих українців — представників культури, науки, громадського сектору, волонтерів і військових. Серед учасників: Зоя Сташук, Ольга Сумська, Тарас Кремінь, Люк Якобс, Надія Матвеєва, Оксана Полонець, Крістіна Столока, Ігор Степурін, Віталій і Ганна Борисюки, Володимир Щибря, Влада Литовченко, Катерина Потлова, Тетяна Власова, Тетяна Вишняк, Анна Максимчук, Валентина Дем’ян, Олена Шуст.
Писанка — це відображення культурного коду. У ній зберігаються регіональні особливості, вплив різних історичних епох і творча індивідуальність митця. Київські писанки мають яскраві жовто-червоні й чорні кольори, що символізують сонце, тепло та родючість. Орнаменти часто мають зірки, свастики, образи дерева життя й рослинні мотиви. На заході Київщини переважають жовто-зелені й червоні кольори — вони асоціюються з гармонією й природними циклами.
Писанкарка Зоя Сташук поділилась: "Вже 33 роки я роблю писанки — написано вже близько восьми тисяч. Це реконструйовані музейні колекції, відтворені колекції за рукописними зошитами та за друкованими виданнями, авторські колекції. Я досліджую писанку щоденно, й джерело не вичерпується". Вона також додала, що традиційно пише писанки між зимовим та літнім сонцестояннями. Найчастіше — від Стрітення до Трійці. Напередодні Великодня вона проводить майстер-класи для всіх охочих.
Зйомки фотопроєкту проходили у трьох символічних місцях:
- у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі — серці духовного Києва, де фрески стали тлом для образів-оберегів;
- у Центрі фольклору та етнографії КНУ ім. Тараса Шевченка — серед старовинних рушників і строїв, що зберігають голоси предків;
- в етностудії Катерини Потлової — де поєднались традиція і мода, давнє і сучасне.
"Я завжди шукаю натхнення в нашій культурній спадщині, і писанка є одним із найяскравіших її проявів, – зазначає дизайнерка Катерина Потлова. – Для мене було почесно приймати таких видатних особистостей у своїй етностудії, де кожен елемент інтер’єру підкреслює глибину та естетику української культури".
Проєкт "Писанки Київщини" — це не просто серія фото. Це — спроба зберегти культурну пам’ять та донести її до майбутніх поколінь. Він підкреслює, що культурна спадщина — не лише наше минуле, а й джерело сили й натхнення для сучасності. Саме тому українська писанка здатна стати частиною світового культурного контексту, зберігаючи власну унікальність.
Раніше розповідали, у київському дитячому кінотеатрі "Кадр" Анатолій Анатоліч презентував проект, який змушує згадати найтепліше – власне дитинство. Емоції, спогади та рефлексія — нове шоу Анатолія Анатоліча вже доступне на YouTube і розпочинає свою подорож з історії Андрія Беднякова.
Ще більше гарячого та ексклюзивного контенту – у наших Instagram та TikTok !