Межигір’я — це не просто парк-пам’ятка, а справжній культурно-історичний комплекс, який має глибоке коріння в історії України. Земля, на якій зараз розташований парк, зберігає пам’ять про століття, що охоплюють періоди від найдавніших поселень до козацької доби, від монастиря до сучасної резиденції. Вся історія цього місця відзначена важливими подіями та змінами, що стали основою його значущості для країни. Як же змінилася доля цієї землі та чому Межигір’я і сьогодні несе в собі особливу силу?
Перша згадка про монастир на території Межигір’я датується часами Київської Русі. За легендою, монастир був заснований грецькими монахами у 886 році. Проте до початку XVI століття інформація про монастир залишалася обмеженою. В 1523 році королівська грамота дала поштовх до відновлення обителі та організації монастирської общини в Межигір’ї.
У 1610 році Києво-Межигірський Спасо-Преображенський монастир отримав статус ставропігіального, що означало підпорядкування безпосередньо Константинопольському патріарху. Протягом століть монастир неодноразово перебудовувався, зокрема після великої пожежі 1625 року, коли монастир відновили у кам'яному вигляді.
Монастир і Запорізька Січ
З другої половини XVII століття Межигір’я стало важливим військовим центром для Запорізької Січі. За домовленістю з Військом Запорізьким, монахи Києво-Межигірського монастиря готували священнослужителів для Січі, організовували шпиталі для поранених козаків, а також мали козацьке кладовище на території обителі.
Монастир став важливим культурним та духовним осередком для козаків, що шанували його як святиню.
Києво-Межигірська фаянсова фабрика
Після скасування Запорізької Січі та подальшого занепаду монастиря, територія почала використовуватися для промислових цілей. Наприкінці XVIII століття в межах монастиря були виявлені поклади білої глини, що стало основою для заснування Києво-Межигірської фаянсової фабрики. Вона функціонувала до 1877 року, виробляючи високоякісну кераміку, що користувалася попитом на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Відвідування Шевченком
У 1840-х роках Межигір’я відвідав Тарас Шевченко, який малював монастир, а також згадував його у своїх поемах, таких як "Чернець" і "Невільник". Для Шевченка це місце стало важливим символом української культури і духовності.
Радянський період
У 1930-х роках, після переїзду столиці УРСР до Києва, територія Межигір’я була обрана для будівництва урядових дач для високопосадовців радянської України. Спочатку 1935 року було випущено два укази: один обмежував доступ на територію Межигір’я, а другий — виділяв кошти на знищення будівель Києво-Межигірського монастиря.
Від монастиря до резиденції
У 1930-х роках на території Межигір’я почалося будівництво урядових дач для керівників радянської України. Тут проживали такі діячі, як П. Постишев, С. Косіор, М. Хрущов, В. Щербицький та В. Янукович. Після встановлення дач для чиновників, територія залишалася закритою, і лише у 2000-х роках вона знову стала доступною для широкої публіки.
Зараз "Межигір’я" є одним із найвідоміших об'єктів Київської області, місцем, яке поєднує в собі багатий історичний контекст, культурну спадщину та сучасне використання. Ця земля зберігає пам’ять про духовність і велич козацької доби, а також про сучасні політичні зміни.
Сучасне значення
Сьогодні "Межигір’я" — це не лише парк, а й символ того, як історія, архітектура та політика переплітаються, створюючи вражаюче культурне і природне середовище. Від середньовічного монастиря до сучасної резиденції, кожен етап історії цієї території залишив свій відбиток, і зараз вона продовжує бути важливою частиною української спадщини.
Саме тут українцям показують кадри, яких раніше ніхто не бачив. І це не просто відео про втечу — це документальна хроніка про життя на "золотому унітазі", корупцію у всій її пишності. Корупція ж, як відомо, починається з фрази "Та візьми ті 200 гривень і зроби по-людськи", а закінчується тим, що ти прокидаєшся в маєтку, де на подвір'ї плавають страуси й не розуміють, як опинилися в українській політиці.
Відомо, що після втечі Януковича резиденція стала доступною для всіх українців. І ми зараз у Хонці — центральному будинку комплексу. Це проєкт фінської компанії "Honka", яка спеціалізується на екологічному житлі. Хонка має п’ять поверхів — точніше, формально п’ять, але візуально виглядає як три.
Для декого статус — це сумка з шкіри крокодила. Але якщо ти президент — сумки тобі не личать. Зате можна постелити на стіл скатертину з чорного каймана.
А от обладунки — не середньовічні артефакти, а точні копії. Їх виготовляє іспанська компанія Toledo Swords, лише близько 30 штук на рік. Їхня вартість — від 15 до 25 тисяч євро.
Є також домашній кінотеатр, масажні крісла, і, звісно ж, все — з фокусом на максимальний комфорт.
Під маєтком простягається тунель довжиною 100 метрів, який веде від Хонки до спортивного комплексу. Цей комплекс має площу понад 2000 квадратних метрів. Усередині — боулінг на чотири доріжки, закритий тенісний корт, басейн (де, кажуть, плавали по 5 км щодня), сауни, соляна кімната, зал із тренажерами, боксерський ринг під куполом, схожим на глобус.
Екс-президент-втікач жив тут не сам, а з цивільною дружиною. Свого часу він зізнався, що офіційно розлучився з матір’ю своїх дітей Людмилою, а тепер живе з сестрою своєї кухарки — Любов’ю Полєжай. Саме її, з песиком на руках, зафіксували камери спостереження в ніч втечі Януковича.
У цьому будинку — три кухні, але на жодній із них не готували. Страви привозили з іншого місця, а тут лише сервірували. І робити це мала право лише одна людина — цивільна дружина. А це кімната відпочинку: чай, телевізор, новини.
Площа будинку — 200 квадратних метрів, два поверхи. Скрізь розкішні італійські меблі. А ось люстри — особлива гордість. Виготовлені з італійського кришталю, вкриті 24-каратним золотом. Всього вони обійшлися у 12,8 мільйона євро.
Сам Янукович казав: "Ця резиденція мені ніколи не належала". Але й це ще не все. У центрі — білий рояль. Унікальний. Таких у світі лише 25. Їх випустили до 70-річчя Джона Леннона. Це — другий із серії, вартість — 225 тисяч євро.
І ще один сюрприз — нібито елемент декору, а насправді… музична скринька. Виробництва швейцарської Rush Music. Таких у світі лише 20. Вона виконує 20 мелодій і є найдорожчим предметом у цій кімнаті.
Кабінет Віктора Федоровича. Саме тут ухвалювалися доленосні для України рішення. Коли він тікав, забрав усе цінне, залишивши лише два дипломи. Кажуть, куплені в переході.
Не щодня пускають у спальню президента. І саме тут востаннє бачили легендарний золотий батон — лежав на столику. Де він зараз — невідомо.
Золотий унітаз, про який стільки говорили, — міф. Жодного золота там не було. Але ж історія живе.
Та й це ще не все. У будинку є... церква. Так, справжня. Але купол схований під дахом — ззовні не здогадаєшся. Уся оздоба — з позолотою та бурштиновими іконами. А головне — у штаті був справжній священник, який відпускав гріхи. Кажуть, зараз десь на болотах.
Нагадаємо, Дністровський каньйон — українська перлина завдовжки 250 км, яку варто відвідати.
Ще більше гарячого та ексклюзивного контенту – у нашому Instagram та TikTok !