Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир у Маняві, знаний також як Манявський скит, — одна з найвідоміших святинь України, яку часто називають "українським Афоном". Його історія сягає кінця XIII століття і тісно пов’язана з іменами афонських ченців, галицьких князів та героїв української культури.
Згідно з переказами, перші іноки — Іоаникій і Пахомій — прибули до Карпат після спустошення Києво-Печерської лаври монголо-татарами. Вони заснували осередок духовності, що став притулком для багатьох подвижників. Серед відомих гостей монастиря — князь Данило Галицький та Захар Беркут, про що згадує Іван Франко.
У 1608 році монастир відродився завдяки монахові Іову Княгиницькому — суворому аскету, що прибув з гори Афон. Він створив чернечу громаду за зразком афонського життя, запровадивши статут святого Василія Великого. Саме через цей аскетизм скит отримав назву "другого Афону".
Архітектурна велич і духовна слава
У XVII столітті Скит був справжнім центром православ’я. У 1619 році розпочалося зведення головної святині — церкви Воздвиження Чесного Хреста. Її фундаторкою стала Марія Могилянка — представниця відомого молдавського роду.
Скит володів семи філіальними монастирями, серед яких – у Молдові (Путна, Нямецький, Драгомирна) та на теренах Галичини. У 1620 році обитель отримала ставропігійне право від вселенських патріархів, а з 1628 року — статус прота, що надало йому владу над сотнями монастирів у Белзькому, Галицькому й Подільському воєводствах.
Манявський скит став духовним арбітром при призначенні митрополитів, мав вплив на церковне книгодрукування й підтримував зв’язки з багатьма державами Європи.
Осередок мистецтва та науки
Скит відомий як осередок іконопису та церковного співу. Йов Кондзелевич, один із найвідоміших українських митців XVII–XVIII ст., створив унікальний іконостас для храму скиту. Після закриття монастиря його перевезли до Львова, де зараз і зберігається у художньому музеї.
У монастирі діяла також партесна школа співу, відома своїми "болгарськими" розспівами, дослідженими вченими з Болгарії.
Випробування та відродження
Скит зазнав численних руйнувань: від татарських набігів, епідемій, до знищення у 1676 році під час польсько-турецької війни. Однак найбільшим ударом стало його закриття в 1785 році за наказом австрійського імператора Франца-Йосифа, на прохання греко-католицького єпископа Петра Белянського. Проте навіть у руїнах монастир залишався місцем паломництва та молитви.
Друге народження святині
Відродження Манявського скиту розпочалося у 1998 році, коли монастир передали Івано-Франківській єпархії УПЦ Київського Патріархату. Високопреосвященний архієпископ Іоасаф, за підтримки обласної влади та Президента України Леоніда Кучми, ініціював масштабну реставрацію.
У 2002 році відбулось освячення Хресто-Воздвиженського собору, на яке зібралося понад 30 тисяч вірян. У 2003 році до монастиря передали чудотворну ікону Пресвятої Богородиці "Ізбавительниці від злих", а у 2004 році Іова та Феодосія Манявських було офіційно канонізовано.
Манявський скит сьогодні
Сьогодні монастир знову є діючою обителлю, духовним і культурним центром Прикарпаття. Його відвідують тисячі паломників, туристів, діячів культури та науки. Історія скиту — це історія стійкості, віри та глибокої любові до православ’я.
Манявський скит — не просто архітектурна пам’ятка. Це символ незламності духу, місце, де історія говорить до кожного, хто переступає поріг святої обителі.
Нагадаємо, що варто побачити в Чорткові — одному з найдавніших міст України.
Ще більше гарячого та ексклюзивного контенту – у наших Instagram та TikTok!