У Житомирській області, в місті Радомишль, розташований унікальний музей, який називають "душею України". Це — Музей української домашньої ікони та старожитностей, найбільший у Східній Європі. Його заснувала Ольга Богомолець –відома лікарка, меценат та громадська діячка, а втілити ідею допоміг перший директор музею — Віктор Москалець.
Усе почалося у 2005 році, коли в Києві відкрили виставку української домашньої ікони, яку організував Віктор Москалець для Ольги Богомолець. Саме тоді стало зрозуміло, що ця частина української культури потребує постійної платформи.
"Під час виставки ми усвідомили, який колосальний культурний пласт у нас в руках. Після завершення виставки постало питання: де створити постійно діючий музей", — згадує Віктор Москалець.
Знайти відповідне приміщення в Києві не вдалося. Богомолець почала переглядати оголошення і натрапила на старий млин у Радомишлі. Побачене вражало: напівзруйнована будівля, болото, вода в кімнатах і міське сміттєзвалище поруч.
"Ми винесли звідси 60 тонн сміття вручну. Потім екскаватором нагорнули землю — утворився острів у формі серця. Назвали його Острів любові. Поруч вийшов ще один, меншого розміру — у формі печінки. Назвали його Острів щастя. Бо мати здорову печінку — це вже щастя", — ділиться Москалець.
Під час реконструкції з’ясувалося, що ця територія має глибоке історичне коріння. У 1612 році настоятель Києво-Печерської лаври Єлисей Плетенецький саме тут заснував першу паперову фабрику в Центральній Україні.
"Ми хотіли просто відновити млин, а вийшов замок. Замку тут ніколи не було, але башта була збудована. Висота її — 32 метри. Всередині — капличка й два готельні номери для справжніх принцес", — розповідає Віктор Москалець.
У 2011 році музей офіційно відкрився. У 2012-му — на честь 400-річчя з дня заснування папірні — в будівлі запрацювала сучасна майстерня з виготовлення паперу.
"Ми зробили нову папірню. Хоча стара була ближче до водоспаду, ми перенесли її сюди, в музей. Під час риття каналів витягали обгорілі залишки давніх паль. Папір тоді виготовляли з льону, конопель і навіть старого одягу. Монахи скуповували сорочки — усе подрібнювали, варили місяць, а потім перебивали до пульпи. Такий папір ще сто років потому використовували для друку літератури у Києво-Печерській лаврі", — каже перший директор музею.
Музей має понад 3000 експонатів: православні, греко-католицькі та римо-католицькі ікони, а також предмети побуту з усіх регіонів України. Унікальні артефакти зберігають історії гонінь, війни, збереження віри й традицій. Наприклад, є ікони, які служили віконницями, були прострелені або переписані поверх вицвілих зображень.
Майстерність іконопису представлена за регіонами: зелені палітри Полісся, червоні відтінки Чернігівщини, флористика Луганщини, ікони на склі, окладкони з тканини та мірні ікони — ті, що створювалися за зростом дитини.
На вежі музею кожен поверх присвячений одному святому: Ісусу Христу, Архангелу Михаїлу, Святому Миколаю та Георгію Побідоносцю. А дзвін на верхівці, за легендою, виконує бажання кожного, хто в нього вдарить із щирим серцем.
У 2024 році музей було внесено до Книги рекордів України як найбільший музей ікон у Східній Європі. Його площа — понад 2500 квадратних метрів.
Нагадаємо, покинуті міста України: історії місць-примар, що залишилися від радянських часів.
Ще більше гарячого та ексклюзивного контенту – у наших Instagram та TikTok!