Сокиринський палац – одна з найвідоміших пам’яток Чернігівщини. Ця велична будівля у стилі ампір була резиденцією шляхетного роду Ґалаґанів, а зараз є туристичною перлиною регіону. Яку історію приховують її стіни?
Сокиринський палац, також відомий як палац Ґалаґанів, було зведено у 1823–1829 роках у стилі ампір. Це двоповерхова будівля прямокутної форми з величним декоративним куполом, колонами по обидва боки та критими переходами, що з’єднують її з двома флігелями. Архітектурне рішення палацу частково нагадує Білий дім у США. Його проектуванням займався архітектор Павло Дубровський, а ініціатором будівництва був місцевий поміщик Павло Григорович Ґалаґан (1793–1834). Проте насолодитися новим маєтком йому так і не вдалося – він помер за п’ять років після завершення робіт, часто виїжджаючи за кордон через проблеми зі здоров’ям.
Рід Ґалаґанів володів землями Сокиринців ще з 1716 року, отримавши їх у власність завдяки прилуцькому полковнику Гнату Ґалаґану – засновнику династії. Його історична постать є доволі суперечливою, адже він прославився як зрадник, що перейшов на бік москви, відступившись від гетьмана Івана Мазепи у 1708 році. Наступного року Гнат допоміг знищити Чортомлицьку Січ, жорстоко розправляючись із козаками, та отримав за це прихильність російського імператора. У 1714 році він очолив Прилуцький полк і почав розбудову Прилук, де деякі його споруди збереглися й донині.
Паралельно з будівництвом палацу в Сокиринцях закладали й парк. Його первинне планування розробив австрійський садівник І. Є. Бістерфельд. Тут висадили десятки видів дерев, створили став на річці Утка, звели численні господарські споруди, оранжереї, церкви, дзвіницю, містки, альтанки та скульптури.
Найвідомішим власником палацу став син Павла Григоровича – Григорій Павлович Ґалаґан (1819–1888). Він відзначався меценатською діяльністю та підтримував скасування кріпацтва, хоча й сам володів маєтками. Григорій сприяв покращенню умов життя селян: відкривав школи, лікарні, а також передав свій маєток у Дігтярях під навчальний заклад. У 1871 році він заснував Колегію Павла Ґалаґана в Києві – один із найкращих приватних освітніх закладів того часу, названий на честь його покійного 16-річного сина. Наступного року він започаткував у Сокиринцях ощадно-позичкове товариство – перший в Україні народний кооперативний банк, що допомагав фінансово незаможним селянам. Деякі дослідники вважають, що такими вчинками Григорій намагався спокутувати вчинки свого предка Гната Ґалаґана.
Після смерті сина Павла чоловіча лінія роду обірвалася, а всі маєтки перейшли нащадкам по жіночій лінії – Ламсдорфам. У 1894 році, після одруження Катерини Комаровської (племінниці Григорія Ґалаґана) з генерал-лейтенантом Костянтином Ламздорфом, рід отримав подвійну назву – Ламсдорф-Ґалаґани.
Сокиринці також стали місцем проживання видатного українського кобзаря Остапа Вересая (1803–1890). Григорій Ґалаґан викупив його з кріпацтва та забезпечив житлом. У 1959 році в палаці відкрили музей Вересая, де можна дізнатися про його життя та історію маєтку. А у 1971 році на території комплексу встановили пам’ятник кобзарю.
Після революції палац націоналізували, а згодом у ньому відкрили агрономічну школу, що нині функціонує як Сокиринський професійний аграрний ліцей. На щастя, під час більшовицького терору місцеві мешканці ставилися до палацу з повагою, тому будівлю не пограбували. Проте дослідники фіксували поступовий занепад маєтку: зникнення меблів, унікальних колекцій, руйнування деяких споруд. Знищеними виявилися церкви, дзвіниця та родинний склеп Ґалаґанів. Закрили й ощадно-позичкове товариство та Колегію Павла Ґалаґана.
Попри всі історичні перипетії, Сокиринський палац добре зберігся. Вціліли частина господарських споруд, скульптури, огорожа, в’їзна брама та сторожові вежі. Однією з головних атракцій є альтанка-ротонда та готичний місток, що наразі перебуває в напівзруйнованому стані. Паркова зона хоч і доглянута, проте не вражає розмахом, хоча її повний обхід займає чимало часу – лише від в’їзної брами до палацу доведеться пройти пів кілометра.
Зовні палац справляє величне враження, однак його інтер’єри втратили колишню розкіш. Колись у 60 кімнатах стояли дорогі меблі, були музичні інструменти, колекції порцеляни, монет, зброї, живопису. Зараз приміщення виглядають, як типова радянська установа – біло-блакитні стіни, червона підлога, мінімум декору, окрім центральної зали з кількома колонами та музеєм. Хочеться бачити тут щось на кшталт інтер’єрів Маріїнського палацу, але реальність інша.
Колись Сокиринський палац був центром культурного життя, де збиралася інтелігенція, а серед гостей маєтку був навіть Тарас Шевченко. Сьогодні ж це один із найцікавіших туристичних об’єктів Чернігівщини, який заслуговує на увагу та збереження.
Нагадаємо, легенди на колесах: у Києві є музей, де зібрані культові авто з усього світу.
Ще більше гарячого та ексклюзивного контенту – у наших Instagram та TikTok!
