Київський укріплений район, побудований у 1929 році, став важливим елементом оборони столиці під час Німецько-радянської війни. ДОТи та інші фортифікаційні споруди допомогли зупинити стрімке просування німецьких військ до Києва влітку 1941 року.
Київський укріплений район (КиУР, УР-1) почали будувати в 1929 році. Він складався з трьох ліній оборони, які оточували правий берег Києва. Укріплений район — це система оборонних споруд, де довготривалі та польові фортифікаційні конструкції поєднувалися з інженерними перешкодами.
Головними фортифікаційними спорудами Київського укріпрайону були ДОТи (довготривала оборонна точка), більшість з яких побудували в 1929–1933 роках (деякі роботи завершили в 1935 році). Загалом збудували 246 залізобетонних ДОТів, які відрізнялися за призначенням і рівнем захисту. Найпоширенішою була одноповерхова споруда з трьома амбразурами (отвори в стіні, через які ведеться стрільба), без приміщень для гарнізону. Більшість оборонних точок мали стіни завтовшки до півтора метра, перископ, лінію зв'язку, колодязь для охолодження кулеметів водою та оснащувалися станковими кулеметами "Максим" зразка 1910 року.
Чотири ДОТи були виконані за індивідуальними проєктами — так звані "мінні групи", вони мали систему тунелів і приміщення для розміщення особового складу та боєприпасів.
В кінці 1930-х років радянська влада намагалася побудувати два надсекретні залізничні тунелі під Дніпром, але не встигла це зробити до початку війни. Один із тунелів протяжністю 700 метрів і кесон зберігся до наших днів.
З початком Німецько-радянської війни 22 червня 1941 року розпочалося термінове відновлення та покращення Київського укріпрайону, який до того часу частково прийшов у негідність. Майже 200 тисяч цивільних осіб та військових рили окопи, протитанкові траншеї, встановлювали колючий дріт і протитанкові їжаки, облаштовували мінні поля та тимчасові оборонні точки, а також відновлювали ДОТи.
Київський укріпрайон зміг зупинити стрімке просування німецької армії на Київ. Загалом оборона міста тривала 71 день, з 7 липня 1941 року до 19 вересня 1941 року. Німці змогли захопити Київ лише після того, як форсували Дніпро і обійшли КиУР, як це сталося раніше у Франції, коли німці обійшли неприступну Лінію Мажино.
До наших днів збереглося орієнтовно 50 вцілілих та 30 напівзруйнованих ДОТів. Вони мали далеко не ідеальний захист і поганий кут обстрілу, чим успішно користувалися німці. Їх можна було обійти, встановити вибухівку, провести хімічну атаку або випалити все вогнеметом. Без належної вогневої підтримки гарнізон ДОТу фактично опинявся в бетонній могилі. Проте не всі довготривалі оборонні точки були знищені німцями — деякі підірвали радянські солдати під час відступу, а деякі постраждали вже в післявоєнний період від природних та людських факторів.
Дуже цікавим об’єктом, який, на жаль, не зберігся, був бункер, заглиблений на 50 метрів під землю, де знаходився командний пункт. Він розташовувався на території Святошина в безпосередній близькості до лінії фронту, що змусило командування покинути його. Але на нашому сайті ви можете побачити повністю автономний бункер Коростишівського укріпрайону (КоУР).
У часи незалежності активно проводились пошукові та відновлювальні операції. Дослідники шукали місцеперебування ДОТів і тіла загиблих захисників, котрі радянська влада залишила напризволяще. Пошуки були пов’язані з великим ризиком, адже ніхто не знав технічний стан оборонних споруд, які могли бути замінованими.
Нагадаємо,що варто побачити в Белзі — одному з найдавніших міст України.
Ще більше гарячого та ексклюзивного контенту – у наших Instagram та TikTok!
