ПідтриматиРусский

Не лише "Червона рута" та "Водограй": день народження відомого Івасюка

Яким був шлях композитора до музики

Христина Яким
Христина Яким

Редактор стрічки новин СК Лайф

Володимир Івасюк чорно-біле фото

Український композитор-виконавець, музикант, мультиінструменталіст, поет, Герой України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка та просто відомий усім Володимир Івасюк сьогодні б мав святкувати своє 75-ліття.

З такої нагоди хочемо, щоб українці вивчили про Володимира Івасюка щось нове, зняли ярлик "Червоної рути" та "Водограю", і дізнались історію шляху співака у музику.

Володимир Івасюк народився 4 березня 1949 у Кіцмані, Чернівецька область. З дитинства вирізнявся ідеальним слухом. У 1962-му юнак наробив галасу на конкурсі серед учнів музичних шкіл Буковини, а за рік його запросили на навчання до київської десятирічки. Хлопцю прогнозувалась успішна кар’єра в столиці, але підвело здоров’я – після першої чверті довелося повернутися до рідного Кіцманя.

Та Івасюк не засмутився і став організовувати свою мрію на місці. У середині 60-х він зібрав “Буковинку" – свій перший ансамбль і один із перших живих бендів в Україні загалом. На себе взяв гітару та скрипку, за фортепіано взялась сестра Галина, а решту інструментів та вокальні партії Володимир доручив однокласникам та однокласницям.

На початках “Буковинка" виконувала перед кіцманськими колгоспниками та комсомольцями хіти вже популярних на той час українських композиторів – Мирослава Скорика та Олександра Білаша. Але поступово до сонграйтингу підтягувався і сам Івасюк. Перший свій трек, – “Колискова", – він написав у квітні 1964-го на вірш батька, Михайла Івасюка.

Писати музику юний Івасюк міг будь-де і будь-коли, наспівуючи мелодії і рухаючи пальцями в повітрі, неначе награючи їх на фортепіано. Наприклад, пісня “У двадцять літ" з’явилася на світ на верхній полиці плацкартного вагону, коли Володимир разом із класом вирушив до Криму.

Історія пам’ятає назви й інших композицій раннього Івасюка: “Моя пісня", “Ласкаво просимо", “Фантазія травневих ночей". Записи не збереглися, а от лірику до цих пісень можна почитати на сайті пам’яті Володимира Михайловича.

Зате до наших днів дійшли унікальні версії найвідоміших хітів Івасюка із голосом самого композитора. Він записував їх як "демки", а потім доробляв і віддавав своїм зірковим протеже. Тут молода Софія Ротару ще не встигла розспіватися на повну міць, а лише скромно відлунює на беках у “Баладі про дві скрипки". Сам Івасюк вправлявся з вокалом хоч і не дуже професійно, але точно не гірше за багатьох наших актуальних виконавців.

До слова, сучасні українські виконавці переспівають деякі пісні маестро, даючи їм нове дихання та розуміння. Серед них:

1. "Колискова для Оксаночки", Оксана Муха.

2. "Балада про мальви", Святослав Вакарчук та Ніна Матвієнко.

3. "Я піду в далекі гори", Квітка Цісик.

4. "Над морем", Тарас Чубай.

5. "Пісня буде поміж нас", Kristonko.

На жаль, великого українця вбила радянська влада у 30-річному віці 26 квітня 1979 року. Тіло Володимира випадково знайшов 18 травня 1979 року солдат, який наштовхнувся на напів завислий-напів вертикальний труп людини. Слідство висунуло версію, що Володимир ще не набув душевної рівноваги після лікування у Львівській обласній психіатричній лікарні й покінчив життя самогубством. За однією з неофіційних версій, це було убивство, в якому брали участь співробітники КДБ. 

Читайте також: 9 роковини з дня загибелі Кузьми Скрябіна: згадуємо співака. 

Інші новини