У кіно вийшов фільм "Незламний" — нова робота режисера Бенні Сафді ("Гарні часи", "Неграновані коштовності"), яка вже отримує схвальні відгуки та прогнози на "Оскар" для головного актора. У стрічці знялись Дуейн Джонсон, Емілі Блант і Олександр Усик.
Джонсон виконує роль Марка Керра — бійця UFC і ММА, який виступав у 1990-х і 2000-х роках. Він завершив кар’єру у 2009 році через травми та наркотичну залежність. У коментарі для Variety актор назвав це найскладнішою трансформацією в його кар’єрі: фізичні зміни, грим і навіть особлива манера розмови героя вимагали повної віддачі.
Олександр Усик грає Ігоря Вовчанчина — українського кікбоксера і суперника Керра. Хоча він з’являється ненадовго, його сцени влучні й важливі для розвитку сюжету.
"Незламний" — це не просто кіно про бійців. Це фільм про поразки, які формують людину. У центрі — Марк Керр, якого грає Джонсон. Цього разу він не рятує світ, як у попередніх фільмах, а намагається врятувати себе.
Сафді задає повільний темп, що дозволяє відчути виснаження героя. Керр живе між спортзалом, домом і внутрішніми демонами. Скасування головного бою з українським суперником стає для нього психологічним ударом, після якого він починає втрачати себе.
Усик хоч і має обмежену роль, але його поява — ключова. Вона стає тригером кризи героя. Сам же фільм не про видовища, як можна було очікувати, а про біль, залежність і саморуйнування. Сафді знову занурює глядача в реалістичну атмосферу — без глянцю і пафосу.
Одним із найсильніших моментів стала лінія між Марком і його партнеркою (роль Емілі Блант). Їхні стосунки — не просто фоновий елемент, а основа фільму. Через ці сцени показано, як жага до успіху може знищити кохання. Їхні сварки, короткі моменти ніжності — це справжня емоційна основа фільму.
Тому тим, хто чекає на класичну спортивну драму в дусі "Роккі" або "Воїна", варто бути готовим до іншого. Тут немає гучних перемог — лише тиха боротьба з собою. Це історія не про те, як Марк Керр б’є суперників, а як намагається не знищити себе.
Втім, фільм не без недоліків. Темп місцями провисає. Здається, Сафді не завжди визначився, чи знімає спортивну біографію, чи глибоку психологічну драму. Через це деякі події розгортаються надто швидко, емоції не встигають розвинутись, а деякі важливі моменти виглядають уривчасто.
Попри це, візуально стрічка виглядає сильно. Камера нервова, рухлива, картинка зерниста і тьмяна — як архівні VHS-записи UFC. Це створює реалістичну атмосферу. Бої у фільмі хоч і нечисленні, але поставлені достовірно: без зайвого монтажу чи романтизації насильства.
Дуейн Джонсон нарешті продемонстрував, що він не лише зірка блокбастерів, а й актор з глибоким потенціалом. Його роль — стримана, серйозна, місцями болісна. Без фірмових посмішок і супергеройського пафосу. Його Керр — виснажений, зламаний, але ще живий.
Особливо вражає сцена, де герой усвідомлює, що втратив контроль. Без слів — тільки погляд, і цього достатньо. Блант додає у фільм тепла і стає емоційним контрастом до темної реальності Марка. Її героїня — і біль, і підтримка.
Олександр Усик приємно здивував. Незважаючи на обмежений екранний час, він виглядає органічно. Його не використовували як "рекламну фішку" — роль має вагу в сюжеті.
Ще більше гарячого та ексклюзивного контенту – у наших Instagram та TikTok!
